Почнемо із найстаровиннішого малоефективного рішення — вигрібної ями без дна. Стандартні вигрібні ями об'ємом 6 кубів все ще популярні на дачних ділянках.
Існує два способи виконати таке рішення. Перший — викопати яму, обкласти її стіни цеглою. Дно залишається ґрунтовим, тобто, умовно кажучи — "дна немає".
Така яма накривається кришкою з люком і туди зливаються відходи.
Вода, що змивається в яму, розсмоктується через дно, далі просочується через землю і лише частково відфільтрувавшись, доходить до ґрунтових вод.
І це перший “дзвіночок” про небезпеку такого способу: якщо поряд є колодязі, свердловини (ваші чи ваших сусідів) – небезпечні речовини потраплятимуть у воду.
Говорячи про небезпечні мікроелементи, відзначимо, в першу чергу, сульфати та фосфати, що містяться в миючих та косметичних засобах (порошках, милі, гелях, шампунях). З ґрунту вони рано чи пізно потрапляють у воду, яку люди беруть для пиття. З кожним роком глибина залягання цих речовин дедалі нижча, і це відбувається з вини людини, яка скидає в землю брудну воду із санвузлів та кухні.
У чому небезпека? Надлишок фосфатів у питній воді негативно впливає на печінку, нирки, м'язи, обмін речовин. Сульфати менш токсичні, але можуть подразнювати шлунок, шкіру, слизові оболонки.
Другий недолік вигрібних ям — їхня недовговічність.
Вже за кілька років вони замулюються, стінки та дно покриваються щільним, як глина, шаром. Цей шар не пропускає воду, і, відповідно, вигрібна яма не може виконувати свої функції. Вам доведеться регулярно викликати асенізатор, щоб відкачувати воду.
Машина, яка забирає відходи з ями, має віддати їх на очищення. Як показує практика, більшість асенізаторів цю норму ігнорують і зливають відходи у поле. Варто поцікавитися у фахівців, яких ви викликаєте, що вони роблять з відходами.
Другий варіант вигрібної ями — бетонний колодязь, зібраний вертикально. Функціонує за тим же принципом – дно в нього негерметичне, і туди просочується вода.
Здебільшого люди, які роблять такі вигрібні ями, розраховують дійти до піску. Піщаний шар збільшує ймовірність того, що відходи, що зливаються, підуть швидше. Але фекальна частина відходів не може швидко розкластися, тому яму завжди потрібно підгодовувати бактеріями, які цьому сприяють. З тією ж метою туди подається певна кількість кисню.
Бактерії практично безсилі проти фосфатів — і ваше завдання знищити їх додаванням речовин (для видалення фосфатних сполук застосовують спеціальні коагулянти).
