Вентиляція в приватному будинку

Природна вентиляція

Загалом усі варіанти вентиляції у приватному будинку можна об'єднати у дві великі групи: природна; примусова (механічна).

Механічна буває: припливна; витяжна; припливно-витяжна із рекуперацією.

Розглянемо види вентиляційних систем у приватному будинку докладніше.

​Природна вентиляція має таку назву, оскільки при ній не використовуються пристрої для нагнітання повітря – повітрообмін іде природним чином.

При такому варіанті вентиляції у будинку приплив повітряних мас забезпечується шляхом провітрювання через вікно. Виведення із санвузлів/гардеробних/технічних приміщень відбувається через вентиляційні канали (теж природно, без механічного витягування). В ідеалі повітря з житлових приміщень у будинку через безпорожну систему рухається в кімнати «брудної» зони, а потім — у вентилятори.

У старих приватних і багатоповерхових будинках природна вентиляція була реалістичнішим варіантом через наявність інфільтрації — так називають явище, коли в щілини в конструктиві надходить повітря. Сучасні будівлі абсолютно герметичні, тому тут надходження повітряних мас може відбуватися лише через відчинені вікна.

Плюси природної вентиляції:

• умовно безплатна.

Мінуси даної вентиляції:

• не забезпечує необхідний обсяг кисню у приміщенні;

• практично неможливо контролювати приплив/витяжку;

• разом із повітрям з вікна під час провітрювання до будинку потраплятиме бруд, пил, тополиний пух, алергени, запахи тощо;

• «умовно» безплатною таку вентиляцію ми називаємо через дві причини:

1. облаштування вентиляційних каналів коштує чималих грошей,

2. природна вентиляція забезпечує надходження гарячого повітря влітку та холодного взимку, що збільшує рахунки за кондиціювання/опалення.

Підбиваючи підсумки, такий варіант вентиляції – точно не для сучасного приватного будинку.

Проміжним варіантом між природною та примусовою може вважатися комбінована вентиляція. Зазвичай такий вид реалізується комбінацією: подача через вікно (провітрювання) + вентилятор витяжний у ванній і витяжка на кухні.

Таку систему вентиляції можна назвати компромісною, але точно не ефективною.

Припливна вентиляція

Будь-який варіант припливної вентиляції стоятиме у чистій зоні, оскільки саме туди подається повітря.

Попри те, що більш ефективні системи, які подають і виводять повітря (припливно-витяжні), суто припливна вентиляція також має попит. Зокрема, вона встановлюється тоді, коли ремонт у будинку вже завершено, і псувати оздоблення серйозними втручаннями не хочеться.

Розглянемо два найпоширеніші рішення для припливної вентиляції.

1. Припливний клапан. 

Технічно цей пристрій являє собою отвір у вікні або стіні будинку, через який надходить повітря. Іноді в клапані є фільтр, що дещо підіймає клас та функціональність цього пристрою вентиляції.

Плюси:

• може мати фільтри для очищення повітря, що надходить (але зазвичай найпримітивніші);

• дешевий варіант вентиляції з низькою продуктивністю та споживаною потужністю. 

Мінуси:

• обмежене і лише ручне керування, відсутність контролю (клапан або відкритий, або закритий);

  

​

• зовні заходитиме холодне або гаряче повітря, що створює дискомфорт для людей у ​​будинку і створює навантаження на інженерні системи;

• у такій вентиляції відсутня рекуперація.

1. Бризер. За технічними властивостями така вентиляція нагадує припливний клапан, але відрізняється можливістю регулювати витрату повітря та продуктивність.

Встановлюється він так: у зовнішній стіні будинку свердлиться отвір, його закривають решітки. Важливо встановити бризери таким чином, щоб повітряні маси максимально поширювалися та ефективно забиралися витяжними вентиляторами.

Плюси такої вентиляції:

• фільтри кращі, ніж у припливних клапанів (G4, F7, іноді HEPA);

• можна регулювати продуктивність, споживану потужність та витрату повітря;

• просунуті моделі мають підігрів повітряного потоку ТЕНом, що дозволяє підготувати повітря для подачі в кімнату людям.

Мінуси бризерів:

• відсутність рекуперації;

• високе споживання електроенергії на нагрівання повітря;

• неможливість забезпечити повноцінний повітрообмін одним пристроєм.

Витяжна система вентиляції

Самостійна витяжна система вентиляції представлена ​​витяжними вентиляторами. Вони можуть урівноважувати повітрообмін, якщо в приватному будинку встановлені припливні клапани або бризери.

Витяжні вентилятори бувають різних видів. Звичайно, вони відрізняються за потужністю, але нам цікаві насамперед конструктивні особливості.

Найпопулярніша класифікація — поділ на два основні види:

• осьові 

• відцентрові. 

Вентилятори з відцентровим принципом роботи створюють потік повітря, притягуючи його через центральну частину лопатей і відводячи назовні радіально.

На відміну від них осьові моделі вентиляторів формують потік повітря, притягуючи або відштовхуючи його вздовж осі обертання.

Відцентрові мають дві основні частини — сам вентилятор з лопатями та корпус. У корпусі можуть бути фотоелементи, таймером та інші деталі. Осьові встановлюються на повітряному каналі.

​

Плюси осьових вентиляторів: досить енергоефективні – не споживають багато енергії; простий монтаж; універсальні — можуть застосовуватися в різних кімнатах будинку чи квартири; порівняно низький рівень шуму.

Мінуси осьових моделей: їм характерний низький поріг подолання місцевого опору — це означає, що чим довше труби й чим більше в них вигинів, тим менша продуктивність вентилятора. 

Для багатоповерхівок або великих приватних будинків краще вибирати відцентрові вентилятори, які навіть за високого місцевого опору працюють ефективно. 

«Плюси» відцентрових вентиляторів: велика продуктивність, яку можна регулювати; оптимальний рівень шуму; компактні, можна встановлювати у різному положенні;

двигун захищений при стрибках напруги.

Недоліки цих моделей:

• коштують дорожче;

• вимагають більшої уваги до технічного обслуговування.

Але це ще не все, за функціоналом витяжні вентилятори бувають:

• стандартні зі звичайним вимикачем (кнопка натиснута — вентилятор працює);

• з таймером (програмуються на роботу на певний період після увімкнення/вимкнення світла);

• з датчиком вологості та таймером (нагадують попередній підвид, але до таймера додається датчик, що реагує на вміст вологи в повітрі);

• періодичного включення (включається інтервально за заданою програмою);

• двошвидкісний (змінюють посилену роботу та функціонування в черговому режимі);

• з фотоелементами (оснащені датчиком руху, який показує, що до приміщення увійшла людина, що означає потрібно працювати та виводити повітря).

Плюси витяжної системи вентиляції:

• будь-який витяжний вентилятор може повноцінно справлятися з поставленим завданням — примусово виводити забруднене повітря із вуглекислим газом, запахами та вологою;

• різні види вентиляторів (з фотоелементами, двошвидкісні, з таймером тощо) ефективно проявляють себе в різних кімнатах (про це поговоримо нижче).

Мінуси витяжної системи вентиляції:

• Самостійна витяжна вентиляційна система не має рекуперації. Це означає, що все повітря, яке ви нагріваєте або охолоджуєте, викидається на вулицю. Ваші зусилля щодо утеплення будинку також йдуть марно. Енергію з підігрітого/охолодженого повітря, що виводиться назовні, можна «знімати» рекуператором і відправляти на підігрів/охолодження повітря припливу.