Монтаж теплої підлоги

Тепла водяна підлога і її конструкція

Якщо коротко, тепла водяна підлога це трубопровідна система, яка знаходиться в бетонній стяжці, що має велику товщину. Усередині знаходяться труби з гарячою водою, яка виступає теплоносієм. Кращий варіант використовуваних труб - зшитий поліетилен. Теплові насоси або котли комбінуються з теплою підлогою. Це найкраща схема для енергоефективності.

Чим більше поверхня над стяжкою, тим ефективніша тепла підлога. Комфортна температура теплої підлоги - 24-26⁰ С, вище - будуть відчуття дискомфорту для ступень.

Для підтримки правильного температурного режиму, уникнення перегріву приміщення фахівці компанії AlterAir рекомендують теплу підлогу поєднувати з радіаторами, конвекторами або фанкойлами, також рекомендується використання теплового насоса як джерела тепла. Щоб знизити теплові втрати, під теплу підлогу передбачений ізолятор - екструдований пінополістирол товщиною не менше 5 мм для першого поверху, для другого поверху досить 3 мм.

Варто зазначити, що перший поверх - це своєрідна константа холодної підлоги, тут повинна бути встановлена якісна теплоізоляція. Це стосується і фундаменту - тут також потрібна грамотна теплоізоляція. Найефективніший крок прокладки труби для першого поверху - 15 см. Компанія AlterAir не рекомендує робити крок, наприклад, 10 см, так як це збільшить ефективність всього на 5-7%, а витрата матеріалу буде на 40% вищою.

Потрібно враховувати існуючі обмеження для довжини трубопроводу - для певної площі має бути поділ на контури, довжина кожного - не більше 100 пог. м. Наприклад, 60 кв. м площі розбиваються на 6 рівних ділянок по 10 кв.м, для кожної з них передбачений окремий контур. На 1 кв. м приміщення йде 7 м труби, отже, на 10 кв. м буде потрібно 70 м, плюс підведення труби до контуру.

Якщо мова йде про другий поверх і підлога, наприклад, із масиву, тоді конструкція переноситься на стіни. Це аналог теплої підлоги, просто тут тепло будуть випромінювати стіни. Висота перенесеної квадратури - 150 см від підлоги. Можливий варіант монтажу підлоги і під дерево, просто потрібний спеціальний паркет і окрема насосна група.

Якщо ж покриття з кераміки, тоді все добре, і можна робити теплу підлогу і на другому поверсі. Теплоізоляційний матеріал тут не розглядається, потрібно лише 2-3 см для фіксації труб.

Така система опалення управляється за допомогою спеціальних механізмів і датчиків.

Тепла водяна підлога - відмінне рішення: відбувається нагрів нижнього елементу приміщення і подальше підтримання однакової температури у всьому об'ємі.

Монтаж водяної теплої підлоги, основні етапи

Укладання теплої підлоги повинне здійснюватися грамотно і професійно, від цього безпосередньо залежить її подальше функціонування. Тепер розглянемо етапи процесу:

1. Створення проекту системи і прорахунок.

Первинна важлива складова. На даному етапі відбувається вивчення вихідних умов (план приміщення, наявність інших джерел опалення і т.д.), спілкування з замовником. Після цього інженери беруться за роботу і розробляється проект і формується ціна, створюється основний пакет документів.

2. Етап підготовки основи. 

Що собою представляє основа для водяної підлоги? Це так звана чорнова стяжка. Перед наступним етапом її потрібно буде добре очистити і вирівняти.

3. Гідроізоляція. 

Для грамотної установки водяної теплої підлоги вона важлива. Наявність гідроізоляції допомагає уникнути небажаних наслідків можливої ​​поломки труб. Також вона дозволить уникнути конденсату, який може утворюватися за рахунок перепаду температур між утеплювачем і бетоном.

4. Демпферна стрічка.

Кріпиться по периметру підлоги. Буває фірмовою і саморобною. Самостійно зроблена стрічка вимагає міцного кріплення до стіни (клей або саморізи). Заводський же матеріал більш зручний - тут є шар, що самоклеїться, це спрощує процес обклеювання. 

5. Утеплювач.

Частина пирога, що виконує важливі функції. Він допомагає забезпечити рівномірний нагрів повітря і значно знижує втрати енергії, так як виступає своєрідним тепловим екраном. Теплоізоляція укладається швидко, труби фіксуються легко, так як є спеціальні засувки.

6. Армування.

Сітка укладається поверх утеплювача і значно спрощує процес кріплення труб. Осередки, як правило, мають розмір 10 або 15 см. Слід зазначити, що поверх труб повинен також кріпитися шар сітки.

7. Труби - укладання, фіксація. 

Для виготовлення труб найоптимальнішим варіантом стануть поліетиленові вироби. Як уже згадувалося, найефективніший крок прокладки труби - 15 см. Також необхідно враховувати існуючі обмеження за довжиною трубопроводу і пам'ятати про необхідність поділу на контури. Труби можуть укладатися змійкою, а можуть - спіраллю.

8. Процес підключення контурів. 

Основна вимога - наявність розподільного вузла (на ньому лежить функція регулювання температури і тиску). Для підключення труб до гребінки продумані фітинги.

9. Опресування.

Це процес перевірки системи на відсутність протікання. Опресування відбувається на завершальній стадії монтажу підлоги.

10. Стяжка теплої водяної підлоги і використовуваний розчин. 

Заливка стяжки - важливий етап укладання водяної теплої підлоги. Стяжка - основний теплорозподільний елемент товщиною 6-10 см. Процес установки відбувається після завершення монтажу контурів і проведення тестування системи. Стяжка робиться з бетону. Як вище згадувалося - чим більше поверхня над стяжкою, тим більш ефективна тепла підлога.

​Тріщини.

На стяжці можуть виникати тріщини. Іноді причини природного характеру - процес усадки. Але найбільш поширена причина утворення тріщин - це порушення технології монтажу стяжки.

Тріщини можуть утворитися через:

• порушення пропорцій при замісі;
• вибір неякісних матеріалів;
• неякісну базу під стяжку;
• нехтування процесом армування;
• неправильний догляд за стяжкою;
• відсутність демпферної стрічки;

Якщо стяжка тріснула, слід негайно усунути дефекти. Залежно від розміру і кількості тріщин виділяють 2 види усунення проблеми: локальний і капітальний ремонт. Основний метод ліквідації тріщин - це заповнення ремонтною сумішшю.

Деформаційні шви.

Це зазори в бетонній конструкції, за допомогою яких загальна площа ділиться на ділянки. Це допомагає грамотно розподілити навантаження на підлогу.

Деформаційні шви дають можливість:

• звести до мінімуму можливі деформації;
• збільшити термін експлуатації конструкції;
• зробити підлогу більш надійною;

Конструкція електричної теплої підлоги

​Електрична тепла підлога найчастіше застосовується в квартирах або невеликих приватних будинках. Існує кілька видів підлоги, що працюють на електриці. Класифікуються вони за типом нагрівального елементу:

1. Кабельний обігрів - тут поєднуються провідники двох типів: нагрівальний кабель і силові жили, через які підводиться електроенергія. Кабелі можуть використовуватися одножильні (з єдиним провідником) і двожильні (є і другий провідник, який просто проводить струм).
2. Нагрівальні мати - тут теж використовується кабель, просто він вже вплетений в сітку, що значно спрощує монтаж. Кабельні системи не можуть розміщуватися під меблями та сантехнічним обладнанням.
3. Плівковий чи інфрачервоний нагрівач - цей варіант значно відрізняється від попередніх. Система працює з використанням інфрачервоних променів, які випромінює нагрівальний елемент. Перевагою використання такого нагрівального елементу є економія електроенергії та можливість розміщення під меблями.

Що ж собою являє конструкція? Її можна порівняти з пирогом. На шарі теплоізоляції розташовується нагрівальний елемент певного виду. Для кріплення використовується монтажна стрічка. Усередині змійки кабелю розміщується трубка, в якій знаходиться датчик температури, що відповідає за контроль рівня нагрівання підлоги. Далі йде шар стяжки, зверху якого - підлогове покриття.

Монтаж електричної теплої підлоги, основні етапи

Грамотно виконаний монтаж – запорука тривалого функціонування будь-якої конструкції. Розглянемо детально основні етапи монтажу системи електричної теплої підлоги.

1. Розрахунок теплої підлоги. 

Перш ніж приступати до укладання електричної теплої підлоги, необхідно визначити потужність нагрівальної системи. Для кожного виду житлових приміщень вона буде різною. Наприклад, для кухні рекомендується 150 Вт / кв.м, для спальні - 100-150 Вт / кв.м, а для балкона - 200 Вт / кв.м. Потужність кабелю розраховується з урахуванням площі приміщення. Квадратура, на якій розташовуються меблі, техніка і сантехнічне обладнання в розрахунок не береться. Наприклад, якщо корисна площа кімнати (без меблів) становить 7 кв. м, то розрахована потужність системи: 7 х 100 = 700 Вт. Якщо використовується мат, то його потужність - 160 Вт на 1 кв. м. Він повинен підбиратися за площею.

2. Перевірка електропроводки.

Відповідальний етап, від правильності проведення якого буде залежати функціонування підлоги. Обов'язкова перевірка загального електричного введення. Це потрібно для розуміння того, чи витримає проводка певне навантаження. Іноді з'являється необхідність установки автоматичних запобіжників.

3. Підготовка поверхні.

Монтаж теплої підлоги не можна проводити на непідготовленій поверхні. Всі отвори і тріщини повинні бути забетоновані. Якщо є нерівності, їх обов'язково потрібно прибрати. Поверхня повинна бути очищена перед наступним етапом робіт. Обов'язково потрібно прогрунтувати поверхню.

4. Теплоізоляція.

Установка теплоізоляції має важливе значення, її наявність дозволяє звести тепловтрати до мінімуму. Також вона забезпечує рівномірний нагрів всіх елементів і правильний розподіл тепла по всій поверхні підлогового покриття. Відзначимо, що мат можна монтувати без ізоляції, для кабелю ж вона обов'язкова.

5. Вибір місця під терморегулятор. 

Що є важливим у виборі місця розташування терморегулятора? В першу чергу, це повинно бути зручно в експлуатації - мається на увазі комфорт в управлінні. Також необхідний вільний доступ для зняття показань. Термостат повинен розташовуватися в одному приміщенні з теплою підлогою, ближче до зони обігріву, так як він враховує і температуру підлоги, і температуру повітря.

6. Монтаж датчика температури. 

Пристрій монтується в товщі підлоги. Процес починається з прокладки каналів для труб. Одна з труб передбачена для силового проводу, друга потрібна для електропроводки датчика.

7. Процес укладання кабелю. 

Для початку потрібно прибрати все сміття з поверхні, на якій буде здійснюватися монтаж. Потім можлива викладка екрануючого шару. Далі йде процес закріплення монтажної стрічки, після - укладання нагрівального кабелю. Обов'язкове вимірювання опору кабелю (відхилення від заявленого в документації - не більше 10%). Він кріпиться до монтажної стрічки через кожні 3 см. Не можна допускати перетинання кабелю.

8. Укладання мату теплої підлоги. 

Мат укладається на горизонтальну поверхню, що не повинна містити тріщин і обов'язково повинна бути чистою. Потім наноситься грунтовка, яка повинна висохнути. Далі готується захисна трубка для датчика температури. Тут також потрібно виміряти опір. На підлогу наноситься розмітка з позначенням місця для меблів і сантехнічного обладнання (мат не може під ними перебувати). Важливо дотримуватися відстані до інших наявних джерел обігріву - не менше 10 см, до стін - 5-10 см. Далі нагрівальний мат укладається на поверхню.

9. Стяжка підлоги. 

Найважливіше при заливці бетонної стяжки - дотримуватися технології, не допускаючи утворення пустот. Розчин повинен повністю закривати нагрівальний кабель. Підлогове покриття може бути змонтовано тільки після того, як стяжка повністю затвердіє.

10. Процес укладання плитки. 

Перед укладанням плитки обов'язково потрібно переконатися, що поверхня не має нерівностей. Виступи комунікацій неприпустимі, тому передбачається застосування суміші, що вирівнює. Для укладання плитки використовується спеціальний клей, склад якого перешкоджає появі тріщин під час нагрівання. Для висихання плиткового клею потрібно кілька днів. Після цього виконується затирка швів.