Вентиляція в квартирі

Будь-яка вентиляція у квартирі, за умови, що вона створена з дотриманням правил, може забезпечувати базовий комфорт. Зрозуміло, переваги та недоліки є у кожної системи.

Природна вентиляційна система — варіант простий і недорогий у реалізації. Приплив свіжого повітря забезпечується через відкриті вікна. На повноцінний повітрообмін розраховувати не доводиться, натомість відбувається змішування брудних повітряних мас із чистими. Вікно пропускає повітряні маси з нижчим, ніж у приміщенні, рівнем CO2, розріджуючи повітря з вищим вмістом вуглекислого газу, що знаходиться у кімнаті.

Серед недоліків природної вентиляції, які при їхньому накопиченні можуть зробити перебування в кімнаті нестерпним.

1. шум з вулиці — будинки, що стоять над шосе страждають найбільше,

2. пил — його джерелом теж є дорога, а також промислові підприємства,

3. протяг, потоки гарячого повітря влітку та морозного взимку — вам доведеться витрачати гроші на додаткове кондиціювання/нагрів;

4. комахи та безпека (актуально, якщо немає сіток, відкрите вікно є загрозою для тварин та маленьких дітей).

Для утилізації найбільш забрудненого повітря у системі природної вентиляції ставляться витяжні вентилятори. Їх встановлюють у так званих "брудних" зонах — на кухні (над варильною поверхнею), у санвузлах, гардеробах. Саме тут концентрація вологи, запахів, тепла найвища. Відповідно, "чистими" зонами вважаються житлові кімнати — спальні, вітальні, дитячі, кабінети. До них необхідно забезпечити надходження свіжого повітря, яке потім шляхом витіснення проникає у “брудні” зони й там виводиться витяжною системою.

А що буде, якщо не відчиняти вікно у квартирі без примусової припливної вентиляції? Наслідки серйозні. Підвищення CO2 вище 1000 ppm впливає на самопочуття: ви відчуваєте сонливість, занепад сил та енергії, стає важче дихати. Повсякденні справи, робота, навчання будуть даватися складніше. У довгостроковій перспективі мозок та кровоносна система без надходження кисню починають працювати гірше і це відбивається на здоров'ї.

Найбюджетніший спосіб організації примусової припливної вентиляції — встановлення вентиляції у квартирі у вигляді припливного клапана. Відбувається це так. У стіні на вулицю прорізається труба з термостатичним клапаном, який пропускає приблизно 40-60 кубометрів повітря (для порівняння — у відчинене вікно потрапляє близько 600 кубів).

Щоб повітря проникало в клапан, потрібно забезпечити його розрідження. Для цього в "брудних" зонах ставлять двошвидкісні вентилятори або вентилятори періодичного включення — наприклад, виробників Meltem, Maico (докладніше ми розповімо про них у наступному розділі).

Такі вентилятори працюють постійно на мінімальних оборотах, розріджують повітря та намагаються через цей припливний клапан втягнути повітряні маси ззовні. Потік заходить до спальні, насичує її повітрям, виходить через безпорогову систему в коридор, проходить до санвузлів, гардеробів і через вентканал іде на покрівлю.

У припливного каналу є елементи, що фільтрують повітря, і це непогана перевага для даної цінової категорії.

Серйозний мінус — повітря, що подається, має ту ж температуру, що і на вулиці. Отже, доведеться витрачатися на додаткове нагрівання/охолодження, та й взагалі холодний повітряний потік зі стіни може викликати дискомфорт.

Другий недолік — кількість повітря, що подається через цей клапан, часто недостатня, щоб підтримувати прийнятний рівень CO2.

Припливний клапан реагує на холод: у приладі стоїть біметалічна пружина, і що нижча температура, то більше він затискає перетин. При -7℃ та нижче повітря вже не подається.

Навіть до цієї позначки повітря, що заходить, навантажує систему опалення або охолодження, і при цій нагріте або охолоджене повітря все одно буде видалятися на вулицю. Енергоефективність такої припливної вентиляції у квартирі вкрай низька.

Бризери – ще одна припливна установка, яка ставиться у “чисті” зони квартири. Вони подають повітря в приміщення спалень, віталень, а потім потік забирається за тим самим принципом розрідження повітря осьовими або відцентровими вентиляторами в “брудній” зоні.

У бризерів є не лише фільтри, але й нагрівальні елементи, тому вони забезпечують приємніший мікроклімат у кімнатах, де встановлені. Щоправда, система знову виявляється неенергоефективною – повітря нагрівається ТЕНом, і потім викидається у вентканал.

Витяжні вентилятори – важливий елемент будь-якої вентсистеми. Вони потрібні, навіть якщо ви покладаєтеся на відкрите вікно для припливу.

Усі вентилятори можна поєднати у дві великі групи — відцентрові та осьові. Також вони бувають:

1. Стандартні — активуються кнопкою увімкнення/вимкнення, працюють лише за кнопкою. Найпростіший варіант, де ви самі контролюєте витяжку.
2. З таймером. Одночасне увімкнення зі світлом та вимкнення за програмою через деякий час після того, як ви погасили світильник. Недолік вентилятора таймером — у кімнаті з вікном вдень ви не будете включати світло, відповідно витяжка не спрацює.
3. З датчиком вологості та таймером. Більш "просунуте" рішення: вентилятор включається зі світлом і відпрацьовує по датчику, який фіксує підвищену вологість.
4. Вентилятор періодичного увімкнення. Працює за заданим інтервалом: наприклад, 2 години простою/20 хвилин роботи. Такі прилади ставлять у приміщеннях, де вентиляція потрібна постійно, але не інтенсивна. Наприклад, у вбиральні, де зберігаються верхній одяг та взуття, і куди людина заходить не так часто, тому вентилятора, що працює по світлу, там може бути недостатньо.
5. Двошвидкісні функціонують на мінімальних оборотах та перемикаються на посилений режим роботи при включенні світла.
6. І, нарешті, вентилятори з фотоелементами, що реагують на рух у кімнаті, вимикаючись через деякий, заданий по таймеру, час після того, як людина вийде з приміщення. Їх також доречно ставити у просторах, де є денне світло.

Рекуперація вже перестала бути прерогативою дорогих інженерних систем. Мало того, установка рекуператора вважається розумною економією та прагненням зберегти природні ресурси. Розглянемо основні варіанти улаштування автономної припливно-витяжної вентиляції у квартирі з рекуперацією.

Децентралізована вентиляція — система, при якій повітря подається в кожну кімнату і забирається з неї локально з вуглекислим газом, що накопичився.

У такій вентсистемі ставиться побутовий рекуператор – прилад, у якому свіже холодне повітря зустрічається із брудним теплим. Тепле повітря через стінку рекуператора віддає тепло на холодну сторону, нагріваючи повітряний потік, що подається.

Переваги децентралізованої вентиляції. Система енергоефективніша, ніж попередні варіанти (бризер, клапан). У ній є якісніші фільтри.

Недоліки. Локальна робота по кімнаті — санвузли, вбиральні та інші приміщення "брудної" зони знову повинні бути у підпорядкуванні відцентрових або осьових вентиляторів. У цих зонах відбувається короткочасне викидання теплого, вологого повітря на вулицю, а в ідеалі нагріте вологе повітря може бути повторно використане для обігріву.