Монтаж водопостачання в квартирі та будинку

Монтаж системи водопостачання починається зі складання технічного завдання і проєкту. Проєкт для монтажу водопостачання включатиме:

• всі прив'язки,
• сантехнічні елементи,
• інформацію про пропускну здатність фільтрів,
• діаметри водопровідних труб тощо.

У технічному завданні на монтаж системи водопостачання зазначається розташування в будинку:

• санвузлів та ванних,
• сантехнічних приладів і техніки, що споживає воду,
• душових лійок
• та інших споживачів води.

Під час розробки проєкту водопостачання вибирається оптимальна схема розведення труб водопроводу.

Існує три види розведення:

1. Послідовне розведення. У цій схемі спочатку йде труба найбільшого діаметра, який зменшується, коли труба доходить до споживачів. Підключення споживачів до водопостачання — через трійники.

   Плюси такого розведення — бюджетна ціна.

   Мінуси — у разі поломки одного приладу доводиться перекривати воду у всьому будинку. Але якщо передбачити запірні крани, ця проблема зникає.

2. Колекторна схема розведення. Встановлюється колектор, труби в системі водопостачання розведені на зони або споживачів. Якщо ламається один кран, то на колекторі перекривається тільки один контур.

   Недоліки колекторної схеми розведення — дорожча, потрібна більша кількість труб для водопроводу.

3. Змішане розведення. Комбінація двох попередніх схем розведення — десь труба йде зі зменшенням діаметра, для окремих зон встановлюється колектор.

​

Рекомендуємо для монтажу системи водопостачання труби зшитого поліетилену — наприклад, брендів Upanor, Kan, Rehau, Tece.

Переваги таких труб:

• Тривалий термін експлуатації — 50 років і більше.
• Підходять для прихованого монтажу.

Діаметр труб водопроводу залежить від розташування споживачів води, раковин, душових, санвузлів в системі водопостачання. Всі ці елементи будуть вказані в проєкті та технічному завданні.

Також настійно радимо при монтажі передбачити захист системи водопостачання від гідроударів. Компенсатор гідроудару продовжить термін служби дорогої техніки — пральних машин, посудомийок тощо.

Лічильники (елементи обліку і контролю води) встановлюються в системі водопостачання за редуктором тиску. Відрізняють:

• механічні,
• електромеханічні,
• електронні лічильники.

За елементами обліку та контролю води під час монтажу водопостачання встановлюється механічний зворотний клапан, який запобігає зворотному руху води — з стояка в систему водопостачання.

За електронно-механічним краном ставиться механічний фільтр грубої очистки. Цей фільтр є сіткою на 100 мікрон і призначений для очищення від крупних забруднень.

За лічильниками і зворотним клапаном у системі водопостачання ставляться фільтри тонкої очистки — це механічні, самопромивні фільтри. Іноді виробники поєднують ці фільтри з регуляторами тиску, але краще цього уникати.

За фільтром грубої очистки у системі водопостачання встановлюється редуктор тиску (його виставляють на 3-3,5 атм). Редуктор тиску — ще один пристрій, що захищає обладнання і сантехніку від поломок.

Після завершення проєкту та вибору обладнання проводяться роботи з монтажу системи водопостачання:

1. Штроблення та прокладання труб: вирізання каналів у стінах, прокладка труб, монтаж внутрішніх частин і фільтрів.

2. Установка видимих частин: монтаж кранів, кнопок та інших видимих елементів на готову поверхню.

Запуск та перевірка працездатності системи — це фінальний етап монтажу системи водопостачання. Він проводиться в присутності відповідального інженера. Успішне проведення пусконалагоджувальних робіт означає, що проєкт виконано правильно, монтаж пройшов успішно, і система водопостачання готова до експлуатації мешканцями будинку.

Сервісне обслуговування системи водопостачання після її монтажу проводиться раз на два роки. Під час сервісу перевіряються:

• система в цілому,
• датчики системи антипотопу,
• компенсатори гідроудару,
• розширювальні баки,
• мембрани,
• крани та інші елементи.

Також замінюються батарейки і очищуються або замінюються фільтри.